Тексти для "Щоденні 5"

Тексти для "Щоденні 5"

НАВІЩО ДЯКУЮТЬ

     Дрімучим  лісом  ішли  двоє  подорожніх: дідусь і хлопчик. Було жарко, хотілося пити. Нарешті вони прийшли до струмо-
чка.  Тихо  дзюрчала  холодна вода. Мандрівники нахилились, щоб напитися.
     Дідусь сказав:
— Дякую тобі, струмочку.
     Хлопчик усміхнувся.
— Чого ти усміхнувся, хлопче? — запитав дідусь.
— Навіщо ви, дідусю, сказали струмкові «Дякую»? Він же не живий,  не  дізнається  про вашу  подяку, не почує ваших слів.
— Це так. Якби  води  напився  вовк, він міг би й не дякувати. Ми  ж не  вовки,  а люди.  Розумієш, навіщо  людина говорить «Спасибі?»   А  знаєш,  кого  це   слово  вшановує,  звеличує, підносить?
     Хлопчик замислився. Він ще ніколи не думав над цією муд- рою істиною. Тепер  саме  був  час подумати:  дорога через ліс ще довга.

Василь Сухомлинський

Побудуйте вежу з цеглинок LEGO, відповівши на питання:

1. З чого пили воду подорожні?

     з криниці    

     зі струмка

2. Що здивувало хлопчика?

     дідусь дякує неживій істоті

     вода у струмку холодна

3. Кого вшановує, звеличує,

    підносить подяка?

     того, кому дякують

     того, хто дякує

        ЯК ГУКНЕШ, ТАК І ВІДГУКНЕТЬСЯ

     Було це в горах. Малий Степанко прийшов до мами і жаліється, що якийсь хлопчик з сусідньої гори перекривляє його. «Я, - каже, - йому гукаю: гей, ти, не дражни мене! А він те саме гукає мені. Я йому кажу: «Ти нечемний». А він каже мені: «Ти нечемний». Я йому кажу: «Ти поганий». А він мене знову дражнить, каже, що я поганий».

     Мама усміхнулась і каже: «А ти піди на гору і гукни йому: «Ти хороший, я тебе люблю».

     Пішов Степанко і гукнув на іншу гору до свого ровесника. Повертається додому радісний і каже, що хлопчик теж сказав, що любить Степанка.

     Так і в житті буває. Проявимо любов до інших – і вони відплатять нам тим самим.

Петро Влодек

Побудуйте вежу з цеглинок LEGO, відповівши на запитання:

1. Хто насправді відповідав Степанкові в горах?

    хлопчик з сусідньої гори    луна

2. Чому Степанко чув погану відповідь?

    він сам це кричав    хлопчик дражнив його

3. Що треба робити, щоб тобі відплачували добром?

    самому дарувати добро    бути терплячим

                        

                   МОВА НАШОГО НАРОДУ

    

     Мова – це цінний дар, який дано людині. За допомо-

гою мови люди спілкуються, думають, пізнають світ, передають одне одному досвід.

     В усіх народів є своя мова. Мова береже історію  свого народу. Мову своїх батьків людина називає рідною, материнською.

     Мова нашого народу – українська. Вона є державною мовою України. Це означає, що українською мовою ведеться навчання в школі, друкуються підручники, книжки, журнали, газети. Вона звучить по радіо і телебаченню.

Ø Чому мову своїх батьків називають рідною?

Ø Яка мова є державною в Україні? Що це значить?

Ø Як ти ставишся до української мови?

Склади прислів’я про мову з цеглинок LEGO

                                  КОШЕНЯ ЗА ПАЗУХОЮ

     У класі тихо… Третьокласники самостійно розв’язують задачу. Марія Миколаївна підійшла до Зіни. Дивним здалося їй, чому це дівчинка заглядає собі за пазуху, щось ніби перекладає там з місця на місце.

     Учителька аж розчулилася, як на неї глянуло маленьке-маленьке кошеня. Визирнуло, побачило вчительку й заховалося.

     Марія Миколаївна лагідно торкнулася Зіниного плеча й по-змовницькому підморгнула. Дівчинка зрозуміла: вчителька знає про її таємницю. Вона почервоніла, засороми-

лася, глянула вчительці у вічі. Марія Миколаївна приклала палець до вуст і похитала головою. Мовляв, мовчи. Зіна зраділа…

     Наступного дня Марія Миколаївна відкликала Зіну в куток коридору й питає:

- Навіщо ти вчора його приносила до школи?

- Ой, пробачте… Не було нікого вдома… А воно боїться саме залишатись…

                             Василь Сухомлинський

Побудуй вежу з цеглинок LEGO, відповівши на запитання

1. Зіна принесла                                             3. Зіна принесла до

до школи                                                         школи кошеня, бо

 кошеня                                                 знайшла його

 хом’ячка                                              на вулиці

2. Вчителька                                                    йому страшно

зберегла таємницю                                           вдома самому

 так

 ні

                    КРАШАНКИ І ПИСАНКИ

     Є така приказка: «Дороге яєчко на Великдень». Саме до цього свята яєчка фарбують і розписують. Потім, як ви вже знаєте, їх святять у церкві й підносять своїм рідним, знайомим.

     Такий дарунок є виявом симпатії і прихильності. А ще він означає, що всі образи, які мали місце протягом року, слід великодушно забути. Хто посварився, на Великдень обов’язково миряться.

     Освячену писанку з давніх-давен клали до першої купелі немовляти, щоб зростало на силі. Писанку приорю-

вали в полі, щоб краще родило жито-пшениця. Клали під поріг стайні, щоб добре велося худобі. Зводячи нову хату, в кожнім кутку клали по писанці. Наші прадідусі й праба-

бусі вірили, що писанка охороняє оселю від пожежі, блис-

кавки та різних напастей.

За Олександром Менем

Побудуй вежу з цеглинок LEGO, відповівши на запитання

1. До якого свята виготовляють крашанки і писанки?

      Різдво                Великдень

 2. Для чого дарують писанки рідним і знайомим?

      щоб отримати солодощі

      це вияв симпатії і прихильності

3. Наші пращури клали писанку до першої купелі немовляти

      щоб воно не плакало

      щоб зростало сильним

ЯБЛУКО В ОСІННЬОМУ САДУ

     Пізньої осені маленькі близнятка Оля й Ніна гуляли в яблуневому саду. Був тихий сонячний день. Майже все листя з яблунь опало і шурхотіло під ногами. Тільки де-не-де на деревах залишилося пожовкле листячко.

     Дівчатка підійшли до великої яблуні.  Поруч із жовтим листком вони побачили на гілці велике, рожеве яблуко.   Оля й  Ніна аж скрикнули від радості.
- Як воно тут збереглося? - з подивом запитала Оля.
- Зараз ми його зірвемо, - сказала Ніна і зірвала яблуко.
     Кожній  хотілося  потримати  його  в  руках. Оля  хотіла, щоб яблуко дісталося їй, але вона соромилась зізнатися у цьому, а тому сказала сестрі:
- Хай тобі буде яблуко, Ніно...

     Ніні теж хотілося, щоб яблуко дісталося їй, але вона теж соромилася висловити це бажання, тому сказала сестрі:
- Хай тобі буде яблуко, Олю...

     Яблуко переходило з рук у руки, дівчатка не могли дійти згоди. Та ось їм обом сяйнула одна й та ж думка: вони прибігли до мами радісні, схвильовані. Віддали їй яблуко. В маминих очах сяяла радість. Мама розрізала яблуко і дала дівчаткам по половинці.

Василь Сухомлинський

Побудуйте вежу з цеглинок LEGO, відповівши на запитання:

1. Що знайшли сестрички в саду?

     яблуко     грушу

2. Як вони ділили яблуко?

     кожна хотіла взяти собі

     кожні віддавала сестрі

3. Як поділила яблуко мама?

     взяла собі

     поділила по половинці